Епископ Олег Ведмеденко

«Стиль полемики важнее предмета полемики.…» (Григорий Померанц)

О смирении и гордости
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
«Признаком смирения и гордости да будет для тебя следующее: гордость всех задирает, укоряет и видит в них черноту, а смирение видит только свою худость и не дерзает судить кого-либо…» (Преп. Макарий Оптинский)


НАЙБІЛЬША ЗАПОВІДЬ
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
Недільне Євангельське читання

НАЙБІЛЬША ЗАПОВІДЬ
В неділю п'ятнадцяту по П’ятидесятниці читається Євангеліє від Матвія:
“І спитався один із них [із фарисеїв], учитель Закону, Його [Ісуса] випробовуючи й кажучи: «Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?» Він же промовив йому:«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою». Це найбільша і найперша заповідь. А друга однакова з нею:«Люби свого ближнього, як самого себе». На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять...” (Мф. 22.35-46).

Люби Господа Бога свого і ближнього свого, як самого себе — от найбільша Заповідь Божа! Як, здавалося б, просто: виконуй її — і будеш жити. Відкрий серце своє вірі, що чинна любов’ю, — і будеш щасливим! Та чи любимо? Чи живемо? Чи щасливі? “Ось нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою!” (Ів. 13.34-35). Отже, якщо не любимо — то й не Його. А якщо не Його — то чиї? “Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає” (Мф. 12.30). “Супроти”, “проти” грецькою мовою звучить як “анти”— антибожі, антихристові, антихристи...

Чому ж так? Чому тисячі віруючих людей “розбивають” собі лоби об храмову підлогу, на кожному кроці кричать про свою віру, — а насправді є супротивниками Божими? Чому сучасний світ, який у більшості є релігійним, перетворився на справжнісіньке пекло, в якому князює “бог віку цього” сатана, де постійно горить геєнський вогонь злоби й ненависті? Чому в християнських країнах щодень як не війни, то катастрофи, стихійні лиха, епідемії, злидні, усілякі біди та нещастя? Звідки це? Адже сказав Господь: “Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали” (Ів. 10.10). Чому ж не маємо? Бо “Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе…” (Осії 4.6).

Третя заповідь Божа звучить: “Не призивай Ім’я Господа Бога твого надаремно”. Одного разу я почув таку фразу від людини віруючої: “Я нікого не люблю, окрім Бога Самого!” “Як? — запитався я. — А ближнього свого? А братів по вірі?” (про любов до ворогів питати, зрозуміло, не було сенсу). “Нікого! Що є людина? Тлінь, злоба й нікчемність...” Знайомі слова? Знайомі думки? Та не поспішаймо обурюватися. Загляньмо спочатку у своє власне серце! Чи є там насправді любов? Чи готові твердо сказати: “Господи, люблю Тебе, і ближнього свого заради Тебе”? Чи справді ми любимо і ворогів своїх, не кажучи вже про братів? А може, просто декларуємо цю любов, устами своїми наближаючись до Господа, а серцем будучи далеко від Нього? Адже дуже легко проголошувати:“Я люблю всіх!” І дуже важко полюбити любов’ю Христовою конкретних людей: заздрісного колегу по роботі, сусідку, яка постійно займається плітками, начальника-самодура, бездарних підлеглих, бомжа, якого завжди зустрічаєш біля входу до магазину, і від якого, м’яко кажучи, не зовсім приємно пахне, надокучливих жебраків, віруючих інших конфесій, що вірять не так як ти, взагалі людей, які мають погляди, не схожі із твоїми... Та що там казати! Чи любимо насправді найближчих своїх — членів своєї родини: дружину, батьків, свекруху? Чи не кричимо, бува, роздратовано на власних дітей?
“Погине народ Мій за те, що не має знання...” Бог є любов! І хто пізнав любов — той Бога пізнав! Як сказано у Першому соборному посланні святого апостола Івана Богослова:”Улюблені, — любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!” (1Ів. 4.7-8).

Любов... Як багато говоримо про неї. Увімкніть радіо, включіть телевізор: 99 відсотків пісень присвячені саме любові. Якби хоч один відсоток із усього того, що сказано, написано, проспівано про любов, дав практичні сходи в наших серцях, — на землі не залишилося б місця для страждань. Але чи знаємо насправді: що є любов? Чи розуміємо значення цього слова? Чи є десь книга, в якій вміщена була б формула любові — цього ключика до щастя людини? Є така Книга! І назва її — Біблія, Слово Боже. Так що таке любов? Відкриймо Біблію, а точніше ту її частину, що називається Новий Заповіт, а ще точніше Послання святого апостола Павла до колосян: “ЛЮБОВ — ТО СОЮЗ ДОСКОНАЛОСТИ!” (Колос. 3.14). Союз, сукупність досконалостей — от що таке любов! Які ж це досконалості? Де той перелік досконалостей, сукупність яких зливається в це божественне: ЛЮБОВ? І чи насправді є такий перелік? Є! І склав його богонатхненний “апостол народів” Павло. Їх є чотирнадцять, цих стовпів досконалости — двічі по сім, повнота повноти Божої, що призводить до освячення двох царин людського єства: душі й тіла. Запам’ятаймо їх! І коли в нас виникне сумнів щодо того, чи почуття, яке зріє у нашому серці, або яке зародилось в серці нашого сина чи доньки, є насправді любов’ю; коли ми захочемо звірити наш досвід з божественною планкою любові — відкриймо Перше послання до коринфян, 13 розділ, і пориньмо усім серцем своїм, усією душею своєю, усіма силами своїми і всім своїм розумом в живу воду Вчення Господнього, в Гімн про Любов...

“Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любові не маю, — то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любові не маю, — то пожитку не матиму жодного!

Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
Ніколи любов не перестає!..” (1Кор. 13. 1-13).

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя 15-та після П’ятидесятниці. Божественна Літургія, архієрейський чин (неділя, 17 вересня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- недільна проповідь (архієрейська);
- оголошення, вітання з днем народження;
- архієрейське благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- молебень Ісусу Христу звичайний ("На всяку потребу" ).

Заняття недільної школи для дітей - одразу після причастя.

2. Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії. Божественна Літургія, святковий чин (четвер, 21 вересня 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, євангеліє, євхаристія, причастя;
- святкова проповідь;
- оголошення, вітання з днем народження;
- спуск надбрамної ікони, помазання святим єлеєм, священниче благословення;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- молебень до Богородиці, святковий;
- літія за в Бозі спочилих.

Середа й п’ятниця - піст.

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПРЯМА ОНЛАЙН (STREAM) ТРАНСЛЯЦІЯ АРХІЄРЕЙСЬКИХ БОГОСЛУЖІНЬ: http://www.youtube.com/user/OlegVedmedenko/live

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


Ибо счастье – это не пища и питие
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
Что мы обычно вкладываем в понятие «счастье»? Что желаем друг другу? Здоровья, благосостояния, успехов в работе и на семейной ниве… Но я видел людей здоровых, и в то же время несчастных. Видел богатых, и одновременно обездоленных. Видел успешных в карьере, наделенных незаурядной властью, и вместе с тем бесталанных. Видел, казалось бы, благополучных в семейном плане, и все равно бедовых. Ибо счастье – это не пища и питие, но праведность, и мир, и радость во Святом Духе… (Рим.14:17)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


И хотение, и действие – от Бога
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
И хотение, и действие – от Бога. Наше лишь позволить Ему...
«Потому что Бог производит в вас и хотение и действие по Своему благоволению» (Фил.2:13).
«Се, стою у двери и стучу: если кто услышит голос Мой и отворит дверь, войду к нему…» (Откр.3:20)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


Познать истину, и умереть
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
Епископ Олег (Ведмеденко). "Познать истину, и умереть (Расширение сознания, Исихазм)" (ВИДЕО): https://youtu.be/UMj9elS_9FM

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:

Лекции и проповеди епископа Олега (Ведмеденко) смотрите на сайте Библейской школы, в разделе "Аудио и видео (Архив)" http://www.vedmedenko.org/lection-archive.php

Приглашаем на нашу страничку "ПОМОЧЬ РЕСУРСУ". Открыт карточный счет. Спасибо за сослужение: http://www.vedmedenko.org/help.php


Осознанность есть внутренняя неподвижность
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
Осознанность есть внутренняя неподвижность. «На сем камне»...

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


Спасибо за сослужение...
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
"Вы знаете, что князья народов господствуют над ними, и вельможи властвуют ими; но между вами да не будет так: а кто хочет между вами быть большим, да будет вам слугою" (Матф.20:25,26).

Спасибо за сослужение...


УСІКНОВЕННЯ
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
УСІКНОВЕННЯ

11 вересня за новим стилем (29 серпня за старим) православна церква відзначає свято Усікновення голови чесного і славного пророка Предтечі Івана Хрестителя. Цей день називається святом тому, що православні присвячують його Богові, а не тому, що він є радісним святковим днем. Це свято смутку й печалі, — тому-то у цей день церква оголошує суворий піст. Подія, що її відзначаємо цього дня, зображена в Євангелії від Марка, яке і читається у храмах:

“І почув про Ісуса цар Ірод (тут мова про Ірода Антипу, або як він ще звався, Ірод-чотиривласник, грецьк. тетрарх, володар четвертої частини країни. Ірод Антипа був сином Ірода Великого, того самого, який хотів знищити маленького Ісуса, побивши віфлеємських немовлят. Після смерті Ірода І (Великого) стався розподіл Палестини поміж його синами. Галілея та Зайордання були віддані Іродові Антипі, землі на північ від них — Іроду Пилипу, а Юдея з Самарією — Архелаю, який повинен був з часом успадкувати й титул царя. Однак Архелай викликав незадоволення як у євреїв так і у римлян, і імператор Август змістив його в 6-му році н. е., передавши владу над Юдеєю римському прокуратору. Син Ірода Великого від однієї з жінок Пилип, котрий не отримав своєї частки спадщини (не плутати з Іродом Пилипом — тетрархом, братом його від іншої дружини), мав дружиною таку собі Іродіаду, яку в нього відібрав і взяв собі за жінку Антипа. Взявши шлюб з жінкою брата свого при його житті, Антипа порушив Закон Мойсея (див. Левит 20.21), — О.В.), — бо ім’я Його стало загальновідоме, — і сказав, що то Іван Хреститель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від Нього. Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків. А Ірод, почувши, сказав: «Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!» Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і у в’язниці закував його, через Іродіаду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею. Бо Іван казав Іродові: «Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!» А Іродіада лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла. Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.

Та настав день догідний (зручний, — О. В.), коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині, і коли прийшла дочка тієї Іродіади, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: «Проси в мене чого хочеш, — і дам я тобі!» І поклявся він їй: «Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого!» Вона ж вийшла, і спиталася в матері своєї: «Чого маю просити?» А та відказала: «Голови Івана Хрестителя»... І зараз квапливо вернулась вона до царя і просила, говорячи: «Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Хрестителя!» І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити. І цар зараз послав вояка і звелів принести Іванову голову. І пішов він і стяв у в’язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері... А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його...” (Мк. 6.14 — 30).

Окрім бувально-історичного змісту цієї євангельської події, що дає нам приклад сповідання віри та твердості у відстоюванні Істини до останнього подиху, приклад жертовного служіння пророка Божого, який “переміг кров’ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбив життя свого навіть до смерті“ (див. Об. 12.11), ми знаходимо в цій події також і духовно-символічний зміст. Адже, наголосимо ще й ще раз: Євангеліє написане не тільки для нас, але й про нас.

Придивімось до себе пильніше, і ми побачимо, що всі євангельські персонажі живуть в нас. І Ірод, ім’я якого перекладається як “слава шкіри” — засліплений мирськими, світськими клопотами наш розум, що постійно дбає про зовнішнє, плотське, для якого “шкурні інтереси” стоять на першому місці. Цей розум царює в нас, якщо не Господь стоїть на першому місці в нашому житті. Він воістину є “тетрархом” — тобто не має всестороннього, з чотирьох сторін бачення суті буття, а володіє лише однією четвертою частиною країни (1/4 — символ занечищення бачення, неповнота, духовна сліпота).

І Іродіада також має до нас безпосереднє відношення. Це життя людини тілесне — пожадливості плоті, ниці чуттєві емоції, людські пристрасті, що має двох чоловіків, запліднюється двома єдинокровними братами: Іродом = “слава шкіри” (матеріалізм, грошолюбство, ненажерливість, мамона) та Пилипом = “той, хто любить коней” (а коні в Біблії — символ агресії, войовничості, це бойова одиниця тогочасного війська), — нелюбовністю, насильством, бажанням панувати над іншими, властолюбством, гордістю. Ці то два брати духовно запліднюють життя людини світської, і результатом такого запліднення є дочка Іродіадина — плотська насолода, тілесна радість, задоволення від плотських утіх.

І коли святкується в людському єстві оте “свято” плотського, матеріалістично зорієнтованого розуму, день народження царя Ірода, то ладен він віддати заради цієї плотської радості, заради цього танцю тілесної насолоди півцарства свого. Дві частини людської натури існує в нас — духовна та тілесна царина. І готові ми віддати не тільки тіло, але й душу положити, тільки б не припинявся цей танок вакханалії плоті.

Та існує в кожній людині ще й посольство Боже, благодать, що її дає Господь кожному, — совість наша (Іван = “Божа благодать”). І “вопієт” в нас голос совісті, і докоряє нам, що взяли собі життя шкурне, нице, звіряче, бо Іродіада — також “слава шкіри”. І волає “глас вопіющого” в духовній пустелі наших сердець: Покайтесь! “Голос того, хто кличе: У пустелі готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!” (Мк. 1 розд.). І боїмося ми Івана, знаючи, що він є розумінням праведним і святим, і бережемо його. І коли слухаємо голос його — голос совісті нашої — то “дуже бентежимось”. І лютиться на нього Іродіада наша — чуття наші ниці — і “хоче йому смерть заподіяти”. І коли слухається розум наш бажання плоті, то глушить він голос совісті, “у в’язницю заковує його”. А коли затуманюється розум наш танком плоті так, що ладен і душу покласти, то на догоду їй вбиває совість у собі — “стинає голову” Івану Хрестителю — і дає в дар пристрастям, подаючи, преподносячи на тарелі, на полумиску — урочисто, красиво, прикрашено, мовляв: за кілограм совісті ніхто мені не дасть відро сметани.
Нинішнє свято — не просто чергова дата в церковному календарі. Це свято — чудова нагода для всіх нас зазирнути в себе. І якщо, зазирнувши у своє серце, ми побачимо, що воно перетворилося на темну в’язницю для нашої совісті, — розв’яжімо кайдани безбожності, розірвімо пута гріха, й випустім на свободу Предтечу Господнього! І тоді за ним прийде Потужніший від нього, Який хреститиме нас Духом Святим...

Тропар свята: “Пам'ять праведного з похвалами, тобі ж бо достатньо свідчення Господнього, Предтече. З'явився воістину і за пророків чесніший, бо в струменях сподобився хрестити Проповіданого. Тому-то за істину постраждав, радуючись, благовістив єси і тим, що в пеклі, Бога, явленого в тілі, що взяв гріх світу і подає нам велику милість”.

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


Усікновення глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана. Божественна Літургія
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
Неділя 14-та після П’ятидесятниці. Усікновення глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана. Божественна Літургія, архієрейський чин (неділя, 10 вересня 2017 року Божого).

Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ), м. Луцьк. Настоятель - Єпископ Олег (Ведмеденко). Запис прямої трансляції, не редаговано (ВІДЕО):

https://youtu.be/INN1qvpIofM


?

Log in

No account? Create an account