March 12th, 2017

Епископ (Олег Ведмеденко)

ЛЕГКО ЗДАВАТИСЯ...

Недільне Євангельське читання.

ДРУГА НЕДІЛЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ.
ЛЕГКО ЗДАВАТИСЯ...
В другу неділю Великого посту під час літургії читаємо Євангеліє від Марка:
“Коли ж Він [Христос] по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома. І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово. І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо. А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений. А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: «Відпускаються, сину, гріхи тобі!» Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали: «Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?» І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: «Що таке в серцях своїх думаєте? Що легше: сказати розслабленому: «Гріхи відпускаються тобі», чи сказати: «Уставай, візьми ложе своє та й ходи»? Але, щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі», — каже розслабленому: «Тобі Я наказую: Вставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!» І той устав і негайно взяв ложе, — і вийшов перед усіма, так, що всі дивувались і славили Бога, й сказали: «Ніколи такого не бачили ми!” (Мк. 2.1—12).

Дійсно, легше сказати: “Відпускаються тобі гріхи”, аніж “Встань, хворий, і будь здоровим!” Чому? Тому, що “прощати” гріхи нібито від Божого Імені можуть і лжехристи. Спробуй, перевір... І багато таких “Христів неправдивих” ми бачили й бачимо — як тих, що “в Божому храмі сіли, як Бог, і за Бога (тут Бог — багатий на все: на віру, на знання істини, на відання шляху до спасіння, на праведність і т. д., — О. В.) себе видають” (див. 2 Сол. 2.1—12), так і тих, які заполонили храми людських сердець шарлатанством, а то й відвертою диявольською отрутою, перетворюючи їх на вертеп розбійників: ті, “хто ворожить ворожбу (рос. “прорицатель“, хто передрікає долю, — О. В.), хто ворожить на хмарах (по небу, рос. “гадатель“, астролог, — О. В.), ворожка, чарівник, і хто нашіптує (рос. “обаятель”, гіпнотизер, — О. В.), хто викликає духа померлого та духа віщого (медіум, — О. В.), і хто питає померлих (спіріт, — О. В.). Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке...” (Повт. Зак. 18.9—12).

Легко проголошувати: я досконалий, як досконалий Отець наш Небесний; я здолав шлях до обоження, я повернув собі предвічну подобу Божу, став преподобним, “Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого“ (див. Об. 3.14 — 22). Та важко бути... Як сказав поет: “Здаватись легко, — дуже важко буть!“ У Своїй відповіді книжникам Христос виявляє, що Йому належить влада прощати гріхи. Влада, яка притаманна лише одному Богові. І стверджує цю Свою владу ділом! Бо “по плодах їх пізнаєш їх“. І наказує: “Вставай та й іди!..” І той розслаблений, повністю паралізований чоловік, який вже не мав не тільки віри, а й надії на зцілення — встав, узяв ложе своє і вийшов перед усіма, так, що всі дивувалися й славили Бога...

Здаватись легко — дуже важко бути. Легко здаватися віруючим і вірним, та важко приносити плоди віри, плоди милосердя та богопізнання. Легко здаватись цілителем, купивши собі диплом екстрасенса, та важко впустити в серце своє Христа, увірувати, хреститись, тобто повністю зануритись у Дух Святий, Дух Христів, во Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа: увірувати, восиновити (здійснити, реалізувати, воплотити) в собі Віру, що вона чинна Любов’ю, і, нарешті, одухотворити (ствердити, оспівати, розповсюдити навколо себе) її. А відтак важко і отримати ті заповідані Христом ознаки, які супроводжують вірних: “Хто увірує й охреститься (увірує вірою, що чинна любов’ю, і повністю зануриться в Святий Дух Любові, хреститься духовно (від “хреститися“ — грецьк. “баптисма“ = “повне занурення“, — О. В.), — буде спасенний, а хто не ввірує — засуджений буде. А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім’я Моє демонів будуть виганяти, говоритимуть мовами новими, братимуть змій; а коли смертодійне що вип’ють, — не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, — і добре їм буде!“ (Мк. 16.16 —18).

Прийде час — і воскресне віра. Розвидниться — і просвітимось. Зійде Сонце Правди — і зігріємось. І знову навчимося розрізняти поміж чистим і нечистим, святим і несвятим. І шукатимуть зцілення вірні не в світі, а в Церкві. І знову, як і в часи перших християн, при кожному храмі будуть свої цілителі. І згадаємо слова Господні: “Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить...“ (Ів. 14.12).

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php

Епископ (Олег Ведмеденко)

Секунда перед смертью будет такой же, как сейчас...

А если понимаешь, что между смертью и точкой, где ты сейчас, осталась только ровная как каток гладь времени, велика ли разница, сколько времени ты будешь по ней скользить? Секунда перед смертью будет такой же, как сейчас. Не произойдет ничего другого, только вновь подойдет вежливо улыбающийся официант и подаст чуть другой коктейль из напитков, от каждого из которых уже столько раз стошнило. Может быть, смерть и была той точкой, где ты понял это, согласился с приговором и поехал дальше?..

© Виктор Пелевин «S. N. U. F. F.»