Епископ Олег Ведмеденко

«Стиль полемики важнее предмета полемики.…» (Григорий Померанц)

Слово Божие живо и действенно
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
Слово Божие живо и действенно (Евр.4:12). И все Писание богодухновенно (2Тим.3:16). «Ибо Я бодрствую над словом Моим...» (Иеремия 1:12)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


Зло
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
Зло – извращенное действие воли тварных существ (человека), нарушающее Божественную волю и ведущее к отпадению от Бога.

Зло есть уклонение воли тварных существ от того состояния, в которое поставил их Бог (милосердия, смирения и любви), в состояние неестественное и противоположное (жестокосердия, ненависти и гордыни)… Синоним зла – грех.

Зло никогда не овладевает человеческой душой прямо, оно всегда соблазняет маской добра; зачастую таким соблазном выступает применение злых средств ради достижения благой цели, например, правды, справедливости. Также злые поступки люди часто маскируют природными, «естественными» потребностями, отсутствием свободы воли («обостренное чувство справедливости», «излишняя эмоциональность»).

«Зло же есть не что иное, как утрата и добровольная лишенность того, что Богом даровано разумному естеству. Собственно злом называется происходящее против закона Создателя (закона Любви)...» (Иоанн Дамаскин)

© Азбука веры

«Если я говорю языками человеческими и ангельскими, а любви не имею, то я - медь звенящая или кимвал звучащий.
Если имею дар пророчества, и знаю все тайны, и имею всякое познание и всю веру, так что могу и горы переставлять, а не имею любви, - то я ничто.
И если я раздам все имение мое и отдам тело мое на сожжение, а любви не имею, нет мне в том никакой пользы.
Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится,
не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла,
не радуется неправде, а сорадуется истине;
все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит.
Любовь никогда не перестает...» (1Кор.13:1-8)

Метки:

Спасибо друзьям за поддержку служения
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
Спасибо друзьям за поддержку служения. Храни Вас Бог...


У недільний вечір...
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
У недільний вечір... https://youtu.be/GojFYEwHJ4o


"Что делаешь, делай быстрее…"
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
Когда-то звезды в небе казались мне другими мирами, к которым полетят космические корабли из Солнечного города. Теперь я знаю, что их острые точки - это дырочки в броне, закрывающей нас от океана безжалостного света.

На вершине Фудзи чувствуешь, с какой силой давит этот свет на наш мир. И в голову отчего-то приходят мысли о древних.

"Что делаешь, делай быстрее…" Какой смысл этих слов? Да самый простой, друзья. Спешите жить. Ибо придет день, когда небо лопнет по швам, и свет, ярости которого мы даже не можем себе представить, ворвется в наш тихий дом и забудет нас навсегда...

© Виктор Пелевин. «Empire «V»


НЕДІЛЯ ПРО СТРАШНИЙ СУД
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
Недільне Євангельське читання

НАПЕРЕДОДНІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ.
НЕДІЛЯ ПРО СТРАШНИЙ СУД.
Третя неділя передпостового періоду присвячена Страшногу Судові. Вона називається іще м’ясопустною, бо в цю неділю “запускається”, припиняється вживання м’ясних страв. В народі цей тиждень називають масляницею. Ще з язичеських часів період проводів зими і зустрічі весни був особливо радісним й веселим. Наші предки у ці дні поклонялися сонцю. Символіка сонця була у всьому. Навіть традиційні млинці — не що інше, як символ круглого гарячого світлого сонця. Церква вела безупинну боротьбу з поганськими звичаями. Для того, щоб викорінити з свідомості людей звичку поклонятися не Творцеві, а творінню, Церква де в чому пішла на компроміс. Керуючись словами Христа: “Будьте ж мудрі, як змії” (Мф. 10.16), церковнослужителі в боротьбі з язичництвом проявляли зміїну гнучкість. Там, де не можна було зовсім викорінити поганські традиції, Церква надавала їм християнського забарвлення, замінювала язичницьку символіку на християнську.

У біблійній мові сонце — символ життєдайного Світла Правди. В книзі пророка Малахії читаємо: “А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в проміннях Його, — і ви вийдете та поскакаєте мов ті ситі телята!” (Мал. 4.2). І таким чином Церква благословила святкування масляної як зустріч Сонця Правди — Христа.

В Євангелії від Івана сказано:“Суд же такий, що Світло на світ прибуло...” (Ів. 3.19). І недаремно масляна припадає саме на неділю Страшого Суду. В цю неділю в храмах читається Євангелія від Матвія:
“Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить один від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята — ліворуч. Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, прагнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли ви. Був нагий — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був — і прийшли ви до Мене». Тоді відповідять Йому праведні і скажуть: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спрагненого — напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили — і прийняли, чи нагим — і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці — і до Тебе прийшли?» Цар відповість і промовить до них:«По правді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили». Тоді скаже й тим, хто ліворуч: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові і його посланцям приготований. Бо Я голодував був — і не нагодували Мене, прагнув — і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був — і не прийняли ви Мене, був нагий — і не зодягнули Мене, слабий і в в’язниці — і Мене не відвідали ви». Тоді відповідять і вони, промовляючи:«Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці — і не послужили Тобі?» Тоді Він відповість їм і скаже: «По правді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчиними, — Мені не вчинили!» І ці підуть на вічну муку, а праведники — на вічне життя” (Мф. 25.31-46).

Як бачимо, немає тут поділу за принципом національності, кольору шкіри, соціального стану, релігійної приналежності, канонічності чи неканонічності. Не говорить Господь:”Ану, розділіться-но по партійних списках”, чи “Станьте, протестанти, сюди, католики — сюди, УПЦ Київського патріархату у той куток, а Московського — в інший”. Ні! У Господа, як бачимо, інший принцип розділення на праведних і неправедних:”овни і козліща”. Ті, хто нагодував, напоїв, проявив милосердя до свого ближнього, і ті, хто вчинив серця свої кам’яними, а вуха — глухими, кому “бог віку цього” — сатана — “засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа” (див. 2Кор. 4.3-4).

Як часто нам, людям, хочеться обмежити Бога своїми вузькими рамками, перетворити Його на козирну карту у своїх політичних чи релігійних іграх! Як часто ми, немов ті римські вояки, ділимо одіж Христову, тягнучи кожен до себе Христову праведність, підганяючи істину під свої шкурні інтереси! Як часто ми розпинаємо Христа іржавими цвяхами лукавства й лицемірства, насильства й користолюбства! Пробиваємо тіло Його гострим списом агресивності і ненависті до ближнього, забуваючи про Суд. Забуваючи, що прийде Христос у славі судити живих і мертвих. Що побачать Його всі, і ті, які прокололи...

Господь не вміщується в рамки релігійних догматів і канонів. Господь не потребує служіння рук людських. Він вимагає служіння наших сердець. “Милості хочу, а не жертви, і богопізнання — більше від цілопалень”, — говорить Господь в книзі пророка Осії. “Жертва Богові — це дух сокрушенний, серцем смиренним і скорботним ти не погордуєш”, — підносить молитву свою псалмоспівець Давид.

“Зупиніться на шляхах своїх”, — благає нас Єремія. Чи почуємо? Чи зрозуміємо оті слова Господні: ”Не кожен, хто каже до Мене: «Господи, Господи!», увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на Небі. Багато хто скажуть Мені того дня: «Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або Ім’ям Твоїм чуда великі творили?» І їм Я оголошу тоді: «Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Мф. 7.21-23).

З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ:

1. Неділя м’ясопусна, про Страшний Суд. Божественна Літургія (19 лютого 2017 року Божого, початок о 9-00):

- загальна та індивідуальна сповідь, спільна молитва, Євангеліє, Євхаристія, Причастя;
- недільна проповідь;
- оголошення, вітання з днем народження;
- освячення води, хрестиків, ікон;
- панахида за в Бозі спочилих;
- молебень Ісусу Христу загальний ("На всяку потребу" ).

Заняття недільної школи для дітей - одразу після причастя.

В неділю заговини на м’ясо. Подальша седмиця сирна (масляна), загальна (у середу й п’ятницю дозволяється вживання молока та яєць).

НАША АДРЕСА: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1. Громада «Христового Воскресіння» Української Незалежної Апостольської Православної Церкви (УНАПЦ). Настоятель Єпископ Олег (Ведмеденко). Тел. +380962301777, +380665806016.

ПІДТРИМКА СЛУЖІННЯ: http://vedmedenko.org.ua/help.php Ми молимося за жертводавців Божої справи щолітургії.

Запрошуємо всіх, молимося за всіх. Миру й відради Вам духовної...


Про молитви за померлих
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
18 лютого - Вселенська батьківська поминальна субота, яка є днем молитовного вшанування всіх спочилих.

Про молитви за померлих.
Екклезіаст сказав: “Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають… і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється…” (Екклезіаста, 9 розділ, 4–6 вірші). Однак треба завжди пам’ятати, що Слово Боже – то є меч двосічний і, як мовить святитель Феофан Затворник, “не так візьмеш [його] – поранишся”. “Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть”, – навчає Господь (Євангеліє від Луки, 20.38); “Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими” (Послання апостола Павла до Римлян, 14.9).

Екклезіаст каже не про те, що померлі взагалі нічого не знають, але що не знають за тілом. Земля це місце випробувань. Творець дав нам тіло як інструмент, за допомогою якого ми можемо робити або добрі, або злі справи, тим самим засвідчуючи, проявляючи свою віру, адже “віра, коли діл не має, – мертва в собі” (Якова, 2.17).

Допоки ми живемо в тілі – ми знаємо, що помремо. Знаємо, що ставши на страшному суді Христовому, дамо відповідь за кожне слово пусте. Знаємо, що кожну справу нашу Бог приведе на Суд. А знаючи це, ми намагаємося добрими ділами, вірою смиренною, що здійснюється в любові, набувати собі друзів на Небі від “багатства неправедного”, земного. Щоб коли проминеться воно (коли не знатимемо уже за тілом ні любові, ні ненависті, не зможемо приносити плодів ні добрих, ані злих), прийняли нас до вічних осель (див. Від Луки, 16.9).

Що стосується молитов небожителів, то душі спочилих праведників знаходяться на Небі духовному, у паралельному нашому фізичному – тонкому, закритому для тілесних очей, світі. Цей світ у біблійній мові називається світом невидимим, ангельським. І те, що переставлені “на той світ” душі святих угодників Божих знають про події, які відбуваються тут, на землі, і здатні впливати на них завдяки молитовному предстоянню своєму перед Господом, підтверджує нам Святе Письмо. В Апокаліпсисі читаємо:

“І коли п’яту печатку розкрив, я побачив під жертовником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали.

І кликнули вони гучним голосом, кажучи: «Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?»

І кожному з них дано білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки доповнять число їхні співслуги, і брати їхні, що будуть побиті, як і вони…” (Об’явлення, 6.9–11.).

Земна Церква (яка складається з віруючих та вірних учнів Христових, християн, що сповідують Христа в своїй плоті), а також Церква небесна (що наростає із небожителів – Богородиці, святих ангелів, спасенників Божих, усіх від віку спочилих праведників) з’єднані під єдиним Главою, Христом. Між земною та небесною Церквами існує найтісніший зв’язок, бо така воля Божа, “щоб усе об’єднати в Христі, – що на Небі і що на землі” (До Ефесян, 1.10.). Тому Небесні сповідники Христові невидимим чином беруть участь у нашому житті, як і сказано: “Говорю вам, що так само на Небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!..” (Від Луки, 15.7). Вони близькі до нас, а ми, якщо ми в Дусі Святім перебуваємо (а цього досягаємо під час гарячої сердечної молитви), – до них: “співгорожани святим і домашні для Бога”. Як і свідчить апостол: “Але ви приступили до гори Сіонської і до міста Бога живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч ангелів, і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх – до Бога, і до духів удосконалених праведників...” (До Євреїв, 12.22–23).

У запитанні, що його ми тут розглядаємо (а це живе, реальне запитання з моєї священно-службової практики, одне з тих, які найчастіше зустрічаються), звучить відверте невірство в життя душі позагробове та у дієвість молитов за померлих. Як правило, таке невірство породжується проповідями представників деяких протестантських конфесій, таких, як наприклад адвентисти сьомого дня. Подібні хибні погляди є не новими в житті Церкви. Іще на зорі християнства їх розповсюджувала секта гіпнопаннихитів, що вчили про одночасну смерть душі й тіла, та про одночасне ж і воскресіння їх. Історично відомі богословські диспути, які переможно вів з ними визначний учитель Церкви Оріген (185 – 254 рр.).

В основу доктрини про смертність людської душі гіпнопаннихити (як і адвентисти сьогодні) покладають сьомий вірш другого розділу першої книги Біблії, “Буття”: “І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, – і стала людина живою душею”. Далі виводиться проста арифметична формула: тіло людське (створене з пороху земного) + дух (який Бог безпосередньо вдихнув у людину) = душа. Під час смерті тіло йде в землю, дух повертається до Бога, а душа, відповідно, перестає існувати (ось вам “і вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його” (Екклезіаст, 12.7)). Така собі проста арифметика. Проста, як лампочка: вимкнув світло – й погасла… І при цьому зовсім не обов’язково утруднювати себе, аби підняти очі буквально на декілька віршів вище та прочитати: “...бо людина (!) відходить до вічного дому свого” (Екклезіаст, 12.5). Людина, а не безлика енергія! Людина, яка за визначенням є дух, що має душу і живе в тілі. Яка й залишає це тіло за словом апостольським: “Знаємо-бо, що коли мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі – дім нерукотворний та вічний” (Друге до Коринфян, 5.1).

Що ж до дієвості молитов за померлих, то тут також слід звернутися до Слова Божого. Воно ж свідкує, що Христос може полегшити долю живучих у потойбічнім світі. Це стосується і грішників, які каються, і недосконалих праведників. Бо немає гріха, який би міг перемогти милосердя Боже (втім, це не стосується нерозкаяних грішників, носіїв хули на Духа Святого). Відома ж усім притча про багатія та Лазаря указує лише на те, що за гробом людина нічого вже не може змінити своєю силою, – для Господа ж “нема неможливої жодної речі” (див. Від Луки, 1.37; 16.19–31). Декілька цитат на підтвердження:

Від Матвія, 28.18: “Дана Мені всяка влада на небі й на землі”.

Друга книга Маккавейська, 12.39–45; Якова, 5.16; Єремії, 16.7: “Наступного дня вояки Юди (Юди Маккавея. – Авт. ) прийшли, – саме тоді була на це крайня пора, – щоб зібрати трупи полеглих і поховати їх у батьківських гробах разом з родичами. Вони знайшли тоді під тунікою в кожного з померлих дрібні речі, посвячені ямнійським ідолам, що були юдеям заборонені законом, тож усім стало ясно, що вони через те й полягли. В той час усі благословили Господа, справедливого Суддю, Який чинить скрите явним; і почали вони молитися, благаючи, щоб гріх, який стався, простився їм цілковито.

Юда ж, шляхетний муж, умовив вояків берегти себе чистими від усякого гріха, не пускаючи з ока те, що сталося з-за гріха полеглих. Він зібрав, з кожного поголовно, до двох тисяч драхм сріблом, і послав їх у Єрусалим, щоб принести жертву за гріх; тим вельми гарним та благородним вчинком він виявив, що мав на думці воскресіння, – бо якби він не надіявся, що полеглі встануть [з мертвих], зайвим і смішним було б молитися за мертвих. При цьому мав він на увазі прекрасну нагороду для тих, що благочестиво вмирають, – що за свята й благочестива думка! Тому він і приніс жертву преблагання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха”.

Сираха, 7.36(33): “Дар милосердя подай усякому живому, а й мертвому не відмов твоєї ласки”.

Від Матвія, 12.32: “І як скаже хто слово на Людського Сина (на Христа. – Авт. ), то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, – не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!..”

З книги "ІЩЕ НІЧ..." (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php


Заява Духовної Ради Майдану
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
Заява Духовної Ради Майдану

З огляду на вкрай загострену і вибухонебезпечну соціально-політичну ситуацію в країні...

http://apc.at.ua/news/zajava_dukhovnoji_radi_majdanu/2017-02-16-186


«А праведник, если и рановременно умрет…»
Епископ (Олег Ведмеденко)
oleg_vedmedenko
Человек уходит из жизни на пике своего духовного развития. Когда дух его максимально усовершился, развитие завершено, и впереди либо падение, либо стагнация, что собственно, одно и то же. Бывают и исключения, когда Бог оставляет человека ради служения – то притеняя, то отпуская благодать. Но это именно исключения…

«А праведник, если и рановременно умрет, будет в покое,
Ибо не в долговечности честная старость, и не числом лет измеряется:
Мудрость есть седина для людей, и беспорочная жизнь - возраст старости.
Как благоугодивший Богу, он возлюблен, и, как живший посреди грешников, преставлен,
Восхищен, чтобы злоба не изменила разума его, или коварство не прельстило души его.
Ибо упражнение в нечестии помрачает доброе, и волнение похоти развращает ум незлобивый.
Достигнув совершенства в короткое время, он исполнил долгие лета;
Ибо душа его была угодна Господу, потому и ускорил он из среды нечестия. А люди видели это и не поняли, даже и не подумали о том,
Что благодать и милость со святыми Его и промышление об избранных Его.
Праведник, умирая, осудит живых нечестивых, и скоро достигшая совершенства юность - долголетнюю старость неправедного;
Ибо они увидят кончину мудрого и не поймут, что Господь определил о нем и для чего поставил его в безопасность…» (Прем.Сол.4:7-17)

(Епископ Олег Ведмеденко. "Духовный дневник" ) http://www.vedmedenko.org/blog.php


?

Log in